Разное

Ауди а4 б5 википедия: Audi a4 (b5) — Википедия – Audi a4 — Википедия

Audi A4 — Википедия

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

У этого термина существуют и другие значения, см. A4 (значения).

Audi 80, с 1995 года Audi A4, представляет собой семейство моделей среднего класса, выпускаемых под маркой Audi. Внутреннее обозначение автомобилей этой серии — «тип В».

Audi 80 стал преемником серии Audi F103, модели которой — Audi 60, 75, 80 и Super 90— обозначались по числу лошадиных сил. Наименование Audi 80 стало использоваться для всего модельного ряда и в 1994 году было заменено на A4.

Краткий обзор серий

Audi A4 — автомобиль, отличающийся наибольшим объемом производства[источник не указан 731 день]. В 2007 году эта модель находилась на четвертом месте по числу новых автомобилей, поставленных на учет в Германии, после Volkswagen Golf, Volkswagen Passat и BMW 3-й серии.

Разработки

Интересна история разработки некоторых компонентов Audi 80. В частности, в первой модели блок предохранителей (именуемый центральным блоком электрооборудования) устанавливался не в моторном отсеке, а в водоотводящем коробе (перед ветровым стеклом), а позднее был перенесен в пространство для ног водителя, где доступ к нему был сильно затруднен. В конечном счёте, он снова вернулся сначала в водоотводящий короб, а затем в моторный отсек.

Багажный отсек первой модели, появившейся на рынке в 1972 году, был не очень глубоким, но при этом отличался большой длиной и шириной, поскольку под ним располагался топливный бак. В модели Typ 81 топливный бак располагался уже за задним сиденьем. Поэтому багажник был очень глубоким, но при этом и очень коротким. Предлагались даже особые отделения с двойным дном, чтобы владельцу не нужно было сильно нагибаться, доставая багаж. Зато в седане Audi 80, закрыв крышку багажника, можно было перевозить цветной телевизор с трубкой 70 см.

В процессе рестайлинга проблема слишком большой глубины была отчасти устранена. Конструкторы опустили кромку крышки багажника примерно на 2 см вниз. Тем не менее, только модель В4 получила практичный багажный отсек (имевший такую же компоновку, как у модели 1972 года). Следует отметить, что последовательное облегчение конструкций (впервые расчеты производились с помощью компьютера) и отрицательное плечо обкатки способствовали уменьшению опасности заноса автомобиля.

Безопасность

Примечания

Ссылки

Audi A4 — Википедия. Что такое Audi A4

Audi A4

Audi A4

Общие данные

Годы пр-ва 1994 — настоящее время

На рынке

Предшественник

Infobox-jv-flechesg.pngПредшественник
 

Audi 80, с 1995 года Audi A4, представляет собой семейство моделей среднего класса, выпускаемых под маркой Audi. Внутреннее обозначение автомобилей этой серии — «тип В».

Audi 80 стал преемником серии Audi F103, модели которой — Audi 60, 75, 80 и Super 90— обозначались по числу лошадиных сил. Наименование Audi 80 стало использоваться для всего модельного ряда и в 1994 году было заменено на A4.

Краткий обзор серий

Audi A4 — автомобиль, отличающийся наибольшим объемом производства[источник не указан 398 дней]. В 2007 году эта модель находилась на четвертом месте по числу новых автомобилей, поставленных на учет в Германии, после Volkswagen Golf, Volkswagen Passat и BMW 3-й серии.

Разработки

Интересна история разработки некоторых компонентов Audi 80. В частности, в первой модели блок предохранителей (именуемый центральным блоком электрооборудования) устанавливался не в моторном отсеке, а в водоотводящем коробе (перед ветровым стеклом), а позднее был перенесен в пространство для ног водителя, где доступ к нему был сильно затруднен. В конечном счёте, он снова вернулся сначала в водоотводящий короб, а затем в моторный отсек.

Багажный отсек первой модели, появившейся на рынке в 1972 году, был не очень глубоким, но при этом отличался большой длиной и шириной, поскольку под ним располагался топливный бак. В модели Typ 81 топливный бак располагался уже за задним сиденьем. Поэтому багажник был очень глубоким, но при этом и очень коротким. Предлагались даже особые отделения с двойным дном, чтобы владельцу не нужно было сильно нагибаться, доставая багаж. Зато в седане Audi 80, закрыв крышку багажника, можно было перевозить цветной телевизор с трубкой 70 см.

В процессе рестайлинга проблема слишком большой глубины была отчасти устранена. Конструкторы опустили кромку крышки багажника примерно на 2 см вниз. Тем не менее, только модель В4 получила практичный багажный отсек (имевший такую же компоновку, как у модели 1972 года). Следует отметить, что последовательное облегчение конструкций (впервые расчеты производились с помощью компьютера) и отрицательное плечо обкатки способствовали уменьшению опасности заноса автомобиля.

Безопасность

Примечания

Ссылки

Audi A4 (8D B5) — описание модели

Общая информация

Audi A4 (8D B5) – пятиместный автомобиль первого поколения A4. Выпускался немецкой компанией с 1994 по 2001 год. Модель представлена в двух вариантах кузова: седан  и универсал . Автомобиль имеет переднемоторную компоновку с передним или подключаемым полным приводом. Сборка осуществлялась на заводе Audi в городе Ингольштадт в Германии, а также в Китае, Японии и Индонезии.

История создания

Модель дебютировала в октябре 1994 года, а в ноябре был начат ее серийный выпуск. С 1994 года семейство автомобилей Audi 80 стало именоваться A4. Также первое поколение A4 обозначалось как Typ 8D.

Модельный ряд A4 был представлен в четырех поколениях, построенных на серии платформ Volkswagen Group «B», известных по своим кодам. B5 – платформа первого поколения A4. На этой же платформе построен Volkswagen Passat пятого поколения. Различия между Passat и А4 были преимущественно в оформлении внутреннего пространства и дизайне. Двигатели, трансмиссия и полноприводная система у этих автомобилей идентичны.

Для предварительного тестирования платформы, была выпущена специальная серия авто Audi B5 (около двух десятков машин). На них были опробованы самые смелые технологические решения для того времени: многорычажная подвеска,  новая автоматическая коробка передач, но не все они потом нашли отражение в А4.

Платформа оснащалась стандартным передним приводом. Но многие версии A4 были доступны с фирменной полноприводной системой Audi – «Quattro». 

Седаны этого модельного ряда носили название «Saloon», а универсалы, появившиеся в 1995 году – «Avant». 

По габаритам и внутренним размерам А4 практически не отличалась от предшественницы. Новая модель стала несколько шире, что обеспечило лучшую курсовую устойчивость.

В 1997 году был проведен рестайлинг модели. Теперь на выбор предлагалось большее количество моторов. Кроме того изменился дизайн оптики, бамперов и интерьера.

Осенью 2000 года на Женевском автосалоне состоялся дебют второго поколения А4.

Технологические особенности

Audi A4 B5 – первая модель концерна Volkswagen, которая могла оснащаться новым 1,8-литровым двигателем с пятью клапанами для каждого цилиндра. Изначально этот двигатель был разработан отделом Audi Sport для гоночного автомобиля в классе Super Touring. Появившаяся в 2000 году турбированная версия двигателя имела мощность 150 л.с.

Также в Audi A4 B5 впервые использовалась новая автоматическая коробка передач «tiptronic», которая совмещала возможность как автоматического переключения передач, так и ручного. Основой послужили разработки автомата для Porsche 911, но применили его впервые в Audi.

В машине была установлена революционная для своего времени многорычажная подвеска. В конструкции подвески производители применили независимые рычаги из алюминиевого сплава. Позже рычаги пришлось немного изменить, так как после первых 30 000 км пробега их приходилось менять. Когда конструкция рычагов изменилась, автомобиль спокойно мог проходить уже около 100 000 км.

Все A4 B5 оснащались гидроусилителем руля. В более дорогих версиях это был Servotronic с переменным усилием.

Интересные факты

Автомобиль Audi A4 B5 появляется в четвертом сезоне известного сериала «Комиссар Рекс». Это автомобиль Рихарда Мозера, хозяина Рекса.

В начале 2000 года в линейке А4 появились два новых двигателя: турбонаддувный 1,8 литровый  мощностью 150 л.с. и дизельный 1,9 литровый мощностью 115 л.с.  В результате этого число устанавливаемых  моторов достигло 9-ти возможных вариантов. В сочетании с различными шасси и трансмиссиями  существовало множество модификаций на любой вкус  (около 20 модификаций седанов и 18 модификаций универсалов).

У автомобилей A4 B5 базовой комплектации не существовало. Когда человек покупал машину, то после выбора мотора и типа кузова, он по своему вкусу комплектовал ее различным оборудованием. Поэтому автомобиль стали именовать «конструктором для покупателя».

В 1997 году появилась гибридная версия Audi Duo (Audi A4 Avant Duo),  построенная на платформе A4. Благодаря этому Audi стала первой европейской компанией, запустившей гибридный автомобиль в серийное производство.

Плюсы и минусы в сравнении с одноклассниками

Следует отметить соблюдение в автомобиле высочайших требований пассивной безопасности. Центральные стойки хорошо держат боковой удар. Кроме того с осени 1996 года все модели оснащались дополнительными боковыми подушками безопасности. На тот момент они применялись далеко не в каждом авто.

Плюсом является богатое оснащение автомобиля. В качестве опций можно было установить зеркала с электрорегулировкой, электрические стеклоподъемники, электролюк, подогрев передних сидений, климат-контроль и т.д. Также автомобили были оборудованы бортовым компьютером, который выдавал информацию о расходе топлива, средней скорости, расстоянии,которое можно проехать на оставшемся бензине и о многом другом.

Модель отличается сравнительно небольшим расходом бензина. С двигателем 1,8 TurboV4 мощностью 150 л.с расход составляет 11л по городу и до 8л по трассе (скорость 120-130 км/ч).

Кузов A4 — с двусторонней оцинковкой, поэтому практически не подвержен коррозии.

Цифры и награды

Audi A4 (8D B5) одержал победу в Australian Super Touring Championship 1996 году. Машиной управлял австралийский гонщик Brad Jones.

Всего за время производства A4 B5 было выпущено огромное количество автомобилей: 1 170 269 седанов и 510 720 универсалов.

По тестам европейской программы Evro NCAP автомобиль получил три звезды по фронтальной и боковой безопасности.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Audi A4 B5 1.6, 1.8, 1.9 quattro, tdi, avant, adr

Обзор особенностей

Кузов модели, в отличие от предшественницы, получился шире. Это позволило достичь большего свободного пространства для задних пассажиров. Хотя в отзывах часто можно прочитать о проблемах размещения на заднем диване трёх взрослых людей. Хотя такая проблема, практически, не портит общего впечатления от интерьера модели.

КПП в четвёрке первого поколения могла быть установлена, как автоматическая, так и механическая. Ни один из механизмов коробки передач не вызывал нареканий со стороны автолюбителей. То же самое в отзывах пишут и о силовых агрегатах модели.

Однако одну неприятную особенность отыскать удалось. Дело в том, что при продольной установке мотора и наличия переднего привода, очень мало места для системы охлаждения. Это приводит к тому, что на первых машинах она могла быстро загрязняться и на поверхности появлялись течи. Кстати, для двигателей V6 частой проблемой становится поломка помпы.

Интересная особенность автомобиля кроется в том, что при первом взгляде на него может показаться, что модель не требует особого внимания и неприхотлива в процессе эксплуатации. Однако всю принадлежность машины к элите можно прочувствовать, когда дело коснётся ремонта. И дело не в том, что некоторые запчасти, например пластик для салона, может обойтись владельцу в круглую сумму, а в том, что большинство конструкционных узлов машины располагается в неудобном для ремонта месте. Взять в качестве примера замену ремня ГРМ. Чтобы провести эту процедуру придётся разобрать 50% передней части автомобиля. И даже замена воздушного фильтра отнимет не привычных десять минут, а несколько часов. Ну а если потребуется ремонт подвески или мотора, тогда точно не обойтись без помощи специалистов автосервиса.

Преимущества

Одним из главных преимуществ, доставшихся новинке от своего предшественника, стал оцинкованный кузов. Естественно, в некоторых местах можно заметить процессы коррозии. Однако происходят они настолько медленно, что реальных проблем владельцу не доставляет. Если вовремя обработать проблемные поверхности, то срок службы кузова составит не менее нескольких десятилетий. Вот и получается, что кузов можно назвать причиной, по которой автолюбители останавливают выбор именно на Ауди А4 Б5.

Далее на очереди объём багажного отсека. Несмотря на то, что у модели с приставкой Avant он ещё больше, у седана этот параметр составляет 440 литров. Можно с уверенностью отметить, что такой показатель для модели своего класса находится на высшем уровне. И даже на экстерьер автомобиля такой объём багажника никак не повлиял. Естественно, это огромное преимущество.

А как обстоят дела с уровнем комфорта? В салоне модели всё сделано по высшему разряду. Даже на высокой скорости передвижения ни водитель, ни его пассажиры не чувствуют дискомфорта от постороннего шума. Кроме того, уютную атмосферу поддерживают кондиционер, способный справляться с любой температурой на улице, а также штатная акустическая система с вполне достойным звучанием. Для комфорта водителя предусмотрено наличие большого количество вспомогательных функций, к примеру, круиз-контроль или подогрев форсунок стеклоомывателя. Даже спустя десятилетия после выпуска интерьер модели остаётся безупречен.

Все вышеуказанные преимущества могли угробить ходовые качества автомобиля. Но и здесь Ауди А4 Б5 справилась великолепно. Отличная управляемостью, манёвренность и устойчивость машина связана с низким центром тяжести. Добиться такого расположения удалось благодаря маленькому значению клиренса, составляющего всего 110 миллиметров. Для какого-то такое преимущество является недостатком, потому что на автомобиле уже не выедешь за пределы хорошего асфальта. Но безопасность передвижения должна быть на первом месте. И только потом уже покорение бездорожья.

Нововведения

Перед тем, как с конвейера сошла первая Audi A4 Б5 предприятие выпустило экспериментальную версию, получившую название просто B5. Этих машин было произведено всего несколько десятков. Основной целью Ауди Б5 являлось тестирование специально разработанной платформы. Для производства Б5 от модели Audi 80 практически ничего не использовалось. Исключение составили силовой агрегат с объёмом в 2,6 литра, а также внешние параметры автомобиля. При этом даже мотор был специально доработан. Но не особо впечатлив конструкторов этот двигатель так и не пошёл в серийное производство на автомобили А4.

При разработке новой платформы применялась революционная по тем временам многорычажная подвеска, в которой были использован независимые рычаги, изготовленные из сплава алюминия. После испытаний конструкция самих рычагов, а также материал для их производства, были изменены. Причиной стали повышенный износ и частые поломки конструкции после пробега в 30 тысяч километров. А вот с новыми рычагами автомобиль стал без особых трудностей проходить больше сотни тысяч километров. Однако и сейчас эта модель абсолютно не подходит для езды по бездорожью.

Не могли пройти стороной нововведения и в модельном ряду силовых агрегатов. Стоит сразу отметить, что моторы, устанавливаемые на четвёрку, характеризуются своим повышенным ресурсом и надёжностью. Кроме того, линейный ряд двигателей настолько широк, что из их количества можно запустить отдельное производство нового бренда автомобиля. А если рассматривать версии модели полным и передним приводом, то количество силовых агрегатов, становится просто несчётным. Подробно следует поговорить про наиболее популярные версии моторов, которые устанавливались на автомобиль Ауди А4 Б5.

Audi — Вікіпедія

Audi
Audi AG[1]
Audi-Logo 2016.svg
Audi Ingolstadt.jpg
Тип Акціонерне товариство
Форма власності Aktiengesellschaft[d]
Галузь Автомобілебудування
Гасло «Прогрес через технології»
Доля 1928 — компанію купує Йорген Расмуссен
1932 — вхід у компанію Auto Union
1965 — компанію купує фірма Volkswagen
Попередник(и) Auto Union
NSU
Засновано 16 липня 1909
Засновник(и) Август Горх
Штаб-квартира Інгольштадт, Німеччина
Територія діяльності У всьому світі
Попередні назви August Horch Automobilwerke GmbH
Ключові особи Руперт Стадлер
Ульріх Хакенберг
Маттіас Мюллер
Продукція Транспортні засоби
Виторг ▲€58,42 мільярда (2015)
Операційний прибуток (EBIT) ▲€4,836 мільярда (2015)
Чистий прибуток ▲€4,297 мільярда (2015)
Активи ▲€16,832 мільярда (2009)
Власник(и) Volkswagen Group (99.55 %)
Співробітники 84 435 (2015)
Клієнти ▲2 024 881
Холдингова компанія Audi Brussels
Audi Hungaria Motor Kft.
Ducati
Italdesign Giugiaro
Lamborghini
Audi Sport GmbH
Дочірні компанії
  • Ducati, Lamborghini і Audi Hungaria Zrt.d
  • Структурні підрозділи Audi e-tron
    Audi India
    Сайт www.audi.com

    CMNS: Audi на Вікісховищі

    Audi (Німецька: [ˈʔaʊ̯diː ˈʔaːˈgeː] (CMNS: прослухати); укр. Ауді) — з 1909 року німецький виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Інгольштадт. У 1928 році компанію купує Йорген Расмуссен. Сьогодні компанія займається виготовленням престижних автомобілів.

    Витоки компанії складні і починаються з початку 20 століття: початкові підприємства (Horch і Audiwerke), засновані інженером Августом Горхом, і два інших виробника (DKW і Wanderer), об’єднуються у компанію Auto Union у 1932 році. Сучасна епоха Audi почалася в 1960-х роках, коли Auto Union був придбаний компанією Volkswagen у фірми Daimler-Benz. Після перезапуску бренду Audi із введенням в 1965 році серії Audi F103, Volkswagen об’єднав Auto Union з NSU Motorenwerke у 1969 році, створюючи таким чином сучасну компанію.

    Назва компанії базується на латинському перекладі прізвища засновника Августа Горха. «Горх», що означає «слухати» німецькою мовою, стає «audi» латинською мовою. Чотири кільця логотипу Audi представляють одну з чотирьох автомобільних компаній, які об’єдналися для створення попередника Audi — Auto Union. Гасло Audi — «Vorsprung durch Technik», що означає «Прогрес через технології». Однак Audi USA використовували гасло «Правда — в інженерії» з 2007 по 2016 рік, а з 2016 року не використовували слоган. Audi разом з BMW та Mercedes-Benz є одними з кращих марок розкішних автомобілів у світі.

    Август Горх. Заснування компанії August Horch Automobilwerke GmbH[ред. | ред. код]

    Автомобільна компанія Wanderer була спочатку створена в 1885 році, а пізніше стала філією Audi AG. Ще одна компанія, NSU, яка пізніше об’єдналася в Audi, була заснована в цей же час, і згодом постачала шасі для чотириколісного автомобіля Готтліба Даймлера.

    14 листопада 1899 серпня Август Горх (1868-1951) створив компанію A. Horch & Cie в районі Еренфелд в Кельні. У 1902 році він переїхав зі своєю компанією до міста Райхенбах-ім-Фогтланд. 10 травня 1904 року він заснував акціонерне товариство August Horch & Cie. Motorwagenwerke AG у Цвікау (Саксонія).

    Після неприємностей з головним фінансовим директором компанії Horch Август Горх залишив Motorwagenwerke і заснував у Цвікау 16 липня 1909 року свою другу компанію August Horch Automobilwerke GmbH. Його колишні партнери звинуватили його в порушенні прав на торгову марку. Німецький Рейхсхерміст (Верховний Суд) у Лейпцигу врешті вирішив, що бренд Horch належав його колишній компанії.

    Компанії Audi Automobilwerke GmbH Zwickau та Audiwerke AG Zwickau[ред. | ред. код]

    CMNS:

    Згодом Августу Горху було заборонено використовувати «Horch» як торговельне найменування своєї нової компанії, тоді він організував зустріч з близькими діловими друзями — Полем і Францем Фікенхером з Цвікау. У квартирі Франца Фікенхера вони обговорили, як запропонувати нову назву для компанії. Під час цієї зустрічі син Франца спокійно вивчав латинську мову в кутку кімнати. Кілька разів він ніби хотів був сказати щось, але просто «ковтав» слова і продовжував працювати, поки нарешті не вимовив: «Батьку — audiatur et altera pars …чи не було б чудовою ідеєю назвати її audi замість horch?». «Horch!» німецькою мовою означає «Слухай!» або «слухати», а слово «Audi» в особливій наказовій формі «audire» означає «слухати» латинською мовою. Ідея з ентузіазмом була прийнята всіма учасниками зустрічі. 25 квітня 1910 року Audi Automobilwerke GmbH Zwickau (з 1915 року перейменована на Audiwerke AG Zwickau) була зареєстрована в реєстрі компанії і реєстраційному суді Цвікау.

    Перший автомобіль Audi Type A 10/22HP Sport-Phaeton (16 кВт) був випущений в тому ж році, а наступним став Type B 10/28PS, також в тому ж році.

    Audi розпочали з 2612-кубового рядного чотирициліндрового двигуна моделі Type A, а потім з’явилась 3564-кубова модель, а також 4680-кубова і 5720-кубова моделі. Ці машини були успішними навіть у спортивних змаганнях. Перша шестициліндрова модель Type M, 4655 см3, з’явилася в 1924 році.

    Август Горх залишив Audiwerke у 1920 році через високу посаду в міністерстві транспорту, але він все ще був пов’язаний з Audi як член піклувальної ради. У вересні 1921 року Audi став першим німецьким виробником автомобілів, який представив серійну машину Audi Type K із лівим розташуванням керма. Лівий рух розповсюджувався і встановив панування протягом 1920-х років, оскільки він забезпечував кращий огляд зустрічного руху, що робило обгони безпечнішими.

    Об’єднання чотирьох компаній під логотипом чотирьох кілець. Компанія Auto Union[ред. | ред. код]

    У серпні 1928 року власник Dampf-Kraft-Wagen (DKW) Йорген Расмуссен придбав більшу частину акцій Audiwerke AG. У тому ж році Расмуссен купив залишки американського виробника автомобілів Rickenbacker, в тому числі виробниче обладнання для восьмициліндрових двигунів. Ці двигуни використовувались на моделях Audi Zwickau та Audi Dresden, які були випущені в 1929 році. У той же час виготовлялись шестициліндрові та чотирициліндрові (чотирициліндрові з двигунами Peugeot) моделі. Автомобілі Audi тієї епохи були розкішними автомобілями, оснащеними спеціальними кузовами.

    У 1932 році Audi об’єдналася з компаніями Horch, DKW і Wanderer, щоб утворити Auto Union AG у Хемніці. Саме в цей період компанія запропонувала Audi Front, яка стала першою європейською машиною, що поєднувала у собі шестициліндровий двигун з переднім приводом. Автомобіль використовував трансмісію від Wanderer, але повернуту на 180 градусів, так що привідний вал був спереду.

    До Другої світової війни Auto Union використовував чотири взаємопов’язані кільця, які сьогодні утворюють логотип Audi, що представляє ці чотири бренди. Проте, цей логотип використовувався тільки на гоночних автомобілях Auto Union, тоді як компанії-учасники використовували власні назви та емблеми. Технологічний розвиток став все більш концентрованим, і деякі моделі Audi були оснащені двигунами Horch або Wanderer.

    Відображаючи економічний тиск періоду, Auto Union у 1930-х роках поступово концентрувався на маленьких автомобілях, так що до 1938 року бренд компанії DKW складав 17,9 % німецького авторинку, а Audi — лише 0,1 %. Після того, як остання Audi була виготовлена в 1939 році, назва «Audi» зовсім зникла з ринку нових автомобілів на більше двох десятиліть.

    Як і більшість німецьких виробників, після початку Другої світової війни заводи Auto Union були переобладнані для військового виробництва, і були об’єктами для бомбардувань союзників під час війни, які залишили їм пошкодження.

    CMNS:

    Захоплений радянською армією в 1945 році, за наказом військової адміністрації Радянського Союзу заводи були розібрані в рамках військових репарацій. Після цього всі активи компанії були експропрійовані без компенсації. 17 серпня 1948 року Auto Union AG з Хемніца був виключений з комерційного реєстру. Ці дії призвели до ліквідації німецької компанії Auto Union AG. Залишки заводу Audi у Цвікау стали Volkseigener Betrieb («народне підприємство») Automobilwerk Zwickau, або AWZ (укр. — Автомобільний завод Цвіккау).

    Не маючи перспектив продовження виробництва в Східній Німеччині, що перебувала під контролем Радянського Союзу, керівники Auto Union розпочали процес переміщення того, що залишилося від компанії, до Західної Німеччини. В Інгольштадті, Баварія, було обрано приміщення, щоб розпочати виробництво запасних частин наприкінці 1945 року. Приміщення в кінцевому підсумку стануть штаб-квартирою реформованого Auto Union у 1949 році.

    Колишній завод Audi в Цвікау відновив збірку довоєнних моделей у 1949 році. Ці моделі DKW були перейменовані в IFA F8 та IFA F9, і були подібними до західнонімецьких версій. Західно- та східнонімецькі моделі оснащувалися традиційними та відомими двотактними двигунами DKW. Завод у Цвікау виготовляв сумно відомий Trabant до 1991 року, коли потрапив під керування Volkswagen, і припинив виробництво власних моделей, як і Audi з 1945 року.

    Нова західнонімецька штаб-квартира Auto Union була відкрита в Інгольштадті за допомогою кредитів уряду Баварії та плану Маршалла. Реформована компанія була запущена 3 вересня 1949 року і продовжувала традицію DKW щодо виробництва автомобілів з переднім приводом та двотактними двигунами. Модельний ряд включав виготовлення невеликого, але міцного 125-кубового мотоцикла, і розвізного фургона DKW F89 L в Інгольштадті. Приміщення в Інгольштадті були великими, складалися з великого комплексу колишніх військових будівель, які підходили як для адміністрації, так і для зберігання та розподілу автомобілів, але на цьому етапі в Інгольштадті не існувало жодного спеціалізованого заводу, придатного для масового виробництва автомобілів: для виготовлення перших післявоєнних масових легкових автомобілів компанії у Дюссельдорфі було орендовано приміщення фірми Rheinmetall-Borsig. Лише через десять років компанія залучила інвестора, і стали доступними кошти для будівництва великого автозаводу біля головного офісу у Інгольштадті.

    Відродження компанії Audi у власності фірми Volkswagen[ред. | ред. код]

    У 1958 році, у відповідь на тиск з боку Фрідріха Фліка, найбільшого акціонера компанії, фірма Daimler-Benz придбала 87 % акцій компанії Auto Union, а у 1959 році було збільшено до 100 %. Проте, невеликі двотактні машини не були центром інтересів Daimler-Benz, і хоча на початку 1960-х років були значні інвестиції в нові моделі Mercedes та Auto Union, старіння модельного ряду компанії на даний момент не принесло користі під час економічного буму початку 1960-х років у такій мірі, як конкуренти-виробники Volkswagen та Opel. Рішення продати компанію Auto Union було засноване на її недостатній рентабельності. За іронією долі, до того часу, коли вони продали бізнес, компанія мала великий новий завод і сучасний чотиритактний двигун, який був готовий до виробництва, що дозволило підприємству Auto Union під новим власником розпочати період прибуткового зростання, виробляючи не автомобілі Auto Union або DKW, а використовуючи назву «Audi», яку відродили у 1965 році, після 25-річного проміжку.

    У 1964 році Volkswagen придбав 50 % акцій у бізнесі, до складу якого увійшли нові заводи в Інгольштадті, бренди DKW та Audi, а також права на нову конструкцію двигуна, який був профінансований компанією Daimler-Benz, що, в свою чергу, володіла правами на закриту торгову марку Horch та заводом у Дюссельдорфі, який став складальним заводом Mercedes-Benz. Через півтора місяця Volkswagen купив повний контроль над Інгольштадтом, і до 1966 року використовував запасні потужності заводу у Інгольштадті для складання додаткових 60,000 Volkswagen Beetle на рік. Двотактні двигуни стали менш популярними в 1960-х роках, оскільки клієнтам були більш привабливими плавні в роботі чотиритактні двигуни. У вересні 1965 року DKW F102 оснащувався чотиритактним двигуном та модернізацією для передньої та задньої частини автомобіля. Volkswagen відмовився від бренду DKW через його асоціації з двотактною технологією і, класифікувавши модель F103 як внутрішню, продавали її просто як Audi. Пізніше розвиток цієї моделі називали за оцінками їх потужності та продавали як Audi 60, 75, 80 та Super 90, до 1972 року. Volkswagen був проти ідеї Auto Union як автономного об’єкта, що виробляв власні моделі, придбавши компанію для того, щоб збільшити власну виробничу потужність через складальні заводи в Інгольштадті — до того моменту, коли керівники Volkswagen наказали, щоб назва Auto Union та прапори з чотирма кільцями були вилучені із заводських будівель. Тоді керівник VW Хайнц Нордхофф явно заборонив Auto Union з будь-яким подальшим розвитком продукції. Побоюючись, що Volkswagen не має жодних довгострокових амбіцій для бренду Audi, інженери Auto Union під керівництвом Людвіга Крауса розробили першу Audi 100 в таємниці, без відома Нордхоффа. Коли був представлений закінчений прототип, Нордхофф був настільки вражений, що організував виробництво автомобіля, і коли він був запущений у 1968 році, то отримав величезний успіх. З цією метою було завершено воскресіння бренду Audi, після чого відбулася поява першого покоління Audi 80 у 1972 році, що, в свою чергу, забезпечило шаблон для нового передьопривідного модельного ряду VW з водяним охолодженням, який дебютував з середини 1970-х років.

    У 1969 році Auto Union об’єдналася з NSU, розташованою в Неккарзульмі, що поблизу Штутгарта. У 1950-х роках NSU був найбільшим у світі виробником мотоциклів, але згодом перейшов на виробництво невеликих автомобілів, таких як NSU Prinz, версії TT і TTS яких популярні і сьогодні як вінтажні автомобілі. Пізніше NSU зосередився на нових роторних двигунах, заснованих на ідеях Фелікса Ванкеля. У 1967 році новий NSU Ro 80 став машиною, яка значно випередила свій час в технічних деталях, таких як аеродинаміка, легка вага та безпека. Проте, проблеми з роторними двигунами поклали край незалежності компанії NSU. Завод у Неккарзульмі сьогодні використовується для виробництва більших моделей Audi A6 та A8. Завод у Неккарзульмі також є штаб-квартирою «quattro GmbH» (з листопада 2016 року — «Audi Sport GmbH»), дочірньою компанією, відповідальною за розробку та випуск високопродуктивних моделей Audi: моделі R8 та модельного ряду «RS».

    Нова об’єднана компанія була заснована 1 січня 1969 року і була відома як Audi NSU Auto Union AG, штаб-квартира якої була розташована на заводі NSU у Неккарзульмі, і тоді вперше після довоєнної епохи з’явилася Audi як окрема торгова марка. Volkswagen представив бренд Audi в США до 1970 модельного року. У тому ж році середньорозмірний автомобіль, над яким працювали у NSU, K70, що спочатку був призначений для розташування у модельному ряді між задньомоторними моделями Prinz і футуристичним NSU Ro 80, був замість цього запущений як Volkswagen.

    Складальна лінія Audi 80 у Вольфсбургу 1973 року

    Після запуску Audi 100 у 1968 році, у 1972 році вийшов Audi 80/Fox (що послужив основою для Volkswagen Passat 1973 року), і Audi 50 (пізніше перейменований на Volkswagen Polo) — у 1974 році. Audi 50 був оригінального дизайну, оскільки це було перше втілення концепту Golf/Polo, що призвело до надзвичайно успішного автомобіля по всьому світу. У кінцевому рахунку, Audi 80 та 100 (попередники A4 та A6, відповідно) стали найбільш продаваними моделями компанії, тоді як були зроблені невеликі інвестиції в зникаючому модельний ряді NSU: моделі Prinz припинили виготовляти у 1973 році, а смертельна помилка NSU Ro 80 зникла з виробництва у 1977 році, фактично похоронивши бренд NSU. Виробництво Audi 100 поступово переміщалося з Інгольштадта в Неккарзульм впродовж 1970-их років з появою другого покоління C2 колишніх моделей в 1976 році, все виробництво здійснювалось на колишньому заводі NSU. Неккарзульм з цього моменту дав змогу випускати моделі Audi високого класу.

    CMNS:

    Імідж Audi в цей час був як консервативної компанії, і тому була прийнята пропозиція конструкції шасі інженера Йорга Бенсінгера з розробкою технології повного приводу на автомобілі Volkswagen Iltis для виходу гоночної і ралійної моделі Audi. Серійний автомобіль, що вийшов у 1980 році, отримав назву Audi Quattro, це було купе з турбонаддувом, яке також стало першим німецьким масовим автомобілем з постійним повним приводом через міжосьовий диференціал. Зазвичай автомобіль називають «Ur-Quattro» (префікс «Ur-» — це німецьке доповнення, в цьому випадку він означає «оригінальний» і застосовується також до першого покоління спортивних седанів Audi S4 і S6, як «UrS4» та «UrS6»), було виготовлено кілька таких машин (всі були виготолені однією командою ручною працею), але модель мала великий успіх у ралі. Видатні перемоги довели життєздатність повнопривідних гоночних автомобілів, а марка Audi пов’язала себе з досягненнями в автомобільній техніці.

    У 1985 році, коли марки Auto Union та NSU фактично зникли, офіційна назва компанії була скорочена просто до Audi AG. У той же час штаб-квартира компанії повернулася до Інгольштадта, і були сформовані дві нові дочірні компанії Auto Union GmbH і NSU GmbH для володіння та управління історичними товарними знаками, а також інтелектуальною власністю колишніх компаній (за винятком Horch, права на яку зберігала компанія Daimler-Benz після придбання фірмою VW) та спадщиною Audi.

    У 1986 році, коли Audi 80, основана на базі Passat, почала розробляти своєрідний образ автомобіля «для дідусів», тоді з’явився type 89. Ця абсолютно нова розробка продавалася надзвичайно добре. Його сучасний і динамічний зовнішній вигляд приховував низьку потужність базового двигуна, а його базова комплектація була досить спартанською (навіть дзеркало зі сторони пасажира було опцією). У 1987 році Audi запропонували нову і дуже елегантну Audi 90, яка мала набагато ширший набір стандартних опцій. На початку 1990-х років почали падати продажі серії Audi 80, почали проявлятися деякі основні конструкційні проблеми.

    На початку ХХІ століття Audi виставили автомобілі на німецьку гоночну трасу для встановлення та побиття декількох світових рекордів, таких як максимальна швидкість та витривалість. Ці зусилля були в руслі спадщини компанії з гоночної ери автомобілів Silver Arrows 1930-х років.

    На початку 1990-х років Audi почали захоплювати цільовий ринок автомобілів високого класу, щоб конкурувати з німецькими автовиробниками Mercedes-Benz і BMW. Все почалося з випуску Audi V8 у 1990 році. Це був, по суті, Audi 100/200 з новим двигуном і помітними відмінностями кузова. Найбільш очевидною була нова решітка, яка тепер була поєднана з капотом.

    До 1991 року модельний ряд Audi включав чотирициліндрову Audi 80, 5-циліндрові Audi 90 і Audi 100, турбовану Audi 200 і Audi V8. Також існувала версія купе 80/90 з 4- і 5-циліндровими двигунами.

    Незважаючи на те, що п’ятициліндровий двигун був успішним та надійним, він був дещо малим для цільового ринку. Із введенням повністю нової Audi 100 у 1992 році, Audi запропонували 2.8-літровий V6 двигун. Цей двигун також встановляли на модернізовану Audi 80 (моделі 80 і 90 тепер називалися просто 80, за винятком ринку США), що дало цій моделі вибір із чотири-, п’яти- та шестициліндрового двигунів з типами кузова седан, купе та кабріолет.

    П’ятициліндровий двигун незабаром був вилучений з основного каталогу двигунів. Однак версія з турбонаддувом, потужністю 230 к.с. (170 кВт), залишилася. Двигун, що спочатку встановлювали на 200 quattro 20V 1991 року, був похідним від двигуна, встановленого на Sport Quattro. Він встановлювався на Audi Coupé, перейменованого на S2, а також у кузов Audi 100, названий S4. Ці дві моделі стали початком масової серії потужних автомобілів S серії.

    У листопаді 2016 року Audi висловили намір створити складальний завод в Пакистані, де місцевий партнер компанії придбав землі для заводу в Індустріальному парку Коранжі Крік у Карачі. Затвердження плану призведе до інвестування у новий завод 30 мільйонів доларів США.

    Раптове ненавмисне прискорення Audi 5000[ред. | ред. код]

    Продаж у Сполучених Штатах впав після ряду повернень автомобілей з 1982 по 1987 роки моделі Audi 5000, пов’язаних з повідомленнями про випадки раптового ненавмисного прискорення, що призвело до шістьох смертельних та 700 нещасних випадків. У той же час NHTSA досліджували 50 моделей автомобілів від 20 виробників щодо раптових стрибків потужності.

    Audi 100 C3, що продавався у США як Audi 5000

    Звіт телепрограми «60 хвилин», опублікований 23 листопада 1986 року, що містив інтерв’ю з шістьма людьми, які подали до суду на Audi після повідомлення про ненавмисне прискорення, звинуватив Audi 5000 у тому, що вона нібито страждала проблемою, коли провалювався педаль гальм. Подальше дослідження виявило, що «60 хвилин» спроектували несправність — встановили каністру із стисненим повітрям на підлозі пасажирської сторони, з’єднану через шланг з отвором, просвердленим у трансмісії.

    Audi стверджувала, посилаючись на дослідження сторонніх дослідників, що проблеми були викликані помилкою водіїв, зокрема неправильним використанням педалей. Згодом Національна адміністрація з безпеки дорожнього руху (NHTSA) прийшла до висновку, що більшість випадків непередбачених прискорень, включаючи всі, про які звітували «60 хвилин», були спричинені помилкою водія, такою як плутання педалей. Телеканал CBS не визнав результатів тестування залучених урядових установ, але визнав аналогічні результати іншого дослідження.

    У оглядовому дослідженні, опублікованому в 2012 році, NHTSA підсумували свої минулі висновки про проблеми ненавмисного прискорення Audi: «Після непередбачених прискорень, що почалися на Audi 5000 через проблеми в системі стабілізатора холостого ходу (виробляючи початкове прискорення 0,3g), неправильне застосування педалі в результаті паніки, плутанини чи незнайомства з Audi 5000 сприяло серйозним інцидентам».

    Цей звіт відповідає висновкам технічного аналізу NHTSA того часу: «Системи стабілізації холостого ходу Audi були схильні до дефектів, що призводили до надмірної величини холостого ходу та коротких ненавмисних прискорень до 0.3g (що є подібним за величиною до аварійної зупинки у вагоні метро). Ці прискорення не можуть бути єдиною причиною (тривалі випадки раптового прискорення (ВРП)), деякі випадки ВРП можуть бути викликані завдяки натисканню водієм на педаль. Дефектна система стабілізації холостого ходу здійснювала електронний контроль дросельної заслінки. Важливо: множинні «переривчасті несправності електронного блоку керування спостерігалися та фіксувались …, а також повідомлялись Транспортом Канади».

    Після серій позовів Audi зробили кілька модифікацій: спочатку налаштували відстань між педалями гальм та акселератором на моделях з автоматичною трансмісією. Пізніше, з ремонтом 250 тисяч автомобілів 1978 року, додали пристрій, який вимагав від водія натискати педаль гальм перед вимненням стоянкового гальма. Спадщина Audi 5000 та інші повідомлення про випадки раптового ненавмисного прискорення змусили створити хитромудрі важелі перемикання передач і механізми блокування гальм для запобігання ненавмисного прискорення вперед або назад. Невідомо, як були вирішені дефекти в системі стабілізації холостого ходу.

    Продажі Audi у США, які досягли 74 061 екземплярів у 1985 році, у 1991 році знизилися до 12,283 екземплярів і три роки залишалися на однаковому рівні — з перепродажем вартість різко падала. Згодом Audi запропонували збільшений гарантійний захист і перейменували постраждалі моделі — 5000 стала 100 і 200 у 1989 році, і знову досягнули тих же рівнів продажів до модельного 2000 року.

    Стаття BusinessWeek 2010 року, яка окреслювала можливі паралелі між досвідом Audi та проблемами з автомобілями Toyota у 2009-2010 роках, зазначила, що колективний судовий позов, поданий у 1987 році приблизно 7500 власниками моделі Audi 5000, залишається невирішеним і в даний час оскаржується в окружному суді в Чикаго після оскарження у штаті Іллінойс та на федеральному рівні США.

    Впровадження моделей[ред. | ред. код]

    У середині-кінці 1990-х років Audi представила нові технології, що включали використання алюмінієвої конструкції. Audi A2, що вироблявся з 1999 по 2005 рік, був футуристичним супер міні, що народився від концепту Al2. Автомобіль мав багато функцій, які допомогли повернути довіру споживачів, такі як алюмінієва просторова рама, яка була застосована вперше у конструкції серійних автомобілів. На моделі A2 Audi далі розширила свою технологію TDI, використовуючи скромні трициліндрові двигуни. A2 був надзвичайно аеродинамічним і розробленим за допомогою аеродинамічної труби. Audi A2 була піддана критиці за високу ціну і ніколи не мала успішного продажу, але представила Audi як найсучаснішого виробника. Модель, конкурент Mercedes-Benz A-класу, продавалася порівняно добре в Європі. Але A2 була вилучена у 2005 році, і Audi вирішила не розвивати термінову заміну.

    Наступна велика зміна моделей відбулася в 1995 році, коли Audi A4 замінила Audi 80. Нова схема номенклатури була застосована і для Audi 100, що стала Audi A6 (з незначною модернізацією). Це також означало, що S4 став S6, а новий S4 був представлений у кузові A4. S2 було вилучено з продажу. Audi Cabriolet продовжувала виготовлятися (на базі платформи Audi 80) до 1999 року, отримавши вдосконалення двигуна. Нова модель A3 хетчбек (яка використовувала платформу Volkswagen Golf Mk4) була представлена в модельному ряді у 1996 році, а радикальні Audi TT купе і родстер дебютували у 1998 році на базі тієї ж платформи.

    Двигуни, доступні в усьому модельному ряді, тепер були чотирициліндровими 1,4 л, 1,6 л і 1,8 л, чотирициліндровим турбованим 1,8 л, V6 2,6 л і 2,8 л, п’ятициліндровим турбованим 2,2 л та V8 4,2 л двигунами. V6 були замінені новими 2.4 л і 2.8 л 30V V6 у 1998 році, з помітним поліпшенням потужності, крутного моменту і плавності. Згодом додали додаткові двигуни, включаючи 3,7 л V8 та 6,0 л W12 для А8.

    Продажі Audi у 2000-х роках сильно зросли, причому, поставки клієнтам зросли з 653 тис. у 2000 році до 1003 тис. у 2008 році. Найбільше продажі зросли у Східній Європі (+19,3 %), Африці (+17,2 %) та Близькому Сході (+58,5 %). Зокрема, Китай став ключовим ринком, що становив 108,000 з 705,000 автомобілів, поставлених у перші три квартали 2009 року. Одним з чинників їх популярності в Китаї є те, що Audi стала автомобілем, який купляв китайський уряд для посадових осіб, закупівлі уряду відповідали 20 % продажів у Китаї. Станом на кінець 2009 року операційний прибуток компанії Audi в розмірі 1,17 млрд. євро (1,85 млрд. доларів США) зробив найбільший внесок у дев’ятимісячний операційний прибуток материнської компанії Volkswagen Group у розмірі 1,5 млрд. євро, тоді як інші марки в корпорації, такі як Bentley та SEAT, понесли значні втрати. У травні 2011 року відбувся рекорд продажів для Audi у США з новими Audi A7 і Audi A3 TDI Clean Diesel. У травні 2012 року Audi повідомила про збільшення продажів на 10 % — з 408 одиниць до 480 лише за минулий рік.

    Audi виробляє транспортні засоби на семи заводах у всьому світі, деякі з яких поділяються з іншими марками VW Group, хоча багато вузлів, таких як двигуни та трансмісії, виробляються на інших заводах Volkswagen Group.

    Двома основними складальними заводами Audi є:

    Leave a Reply